ЖМЦНТТУМ
Вихованець — то учень, який сприймає та засвоює знання. Від того, наскільки це буде ефективно- вирішує саме викладач. Адже від способу подачі матеріалу залежить те, що залишиться у пам’яті дітей, те, наскільки чітко буде засвоєна навичка роботи з тим чи іншим матеріалом. А значить — якість виконаного виробу. Погодьтесь — діти, які задоволені своїм виробом, зазвичай задоволені вкладеними зусиллями витраченим часом. ґСаме це відображає ескалацію їх особистісного розвитку. То ж золота середина у цьому — саме те, що тішить усіх нас — педагогів, вихованців та адміністрацію закладу. Адже виготовлені вироби — то особисті і спільні наші перемоги.
Отже, рушійною силою пізнавальної творчої діяльності виступає інтерес до виготовленого вами зразку або виробу який вихованець обрав самостійно. Найперше що ми можемо зробити — підтримати дитячий і юнацький запал. Надати можливу підтримку, дозволити роботи те, до чого тягнеться творча душа. Адже муза у нашій справі то важлива річ. Отже, музу маємо, залишається дати все, що б її втримати. А це- підключений весь можливий професіоналізм — харизма викладача, ваші відшліфовані навички, ваше бажання творити на занятті. Під час початку роботи піднесений настрій та бачення виробу будуть підтримувати нашу молодь, а значить — вони чують і хочуть бути почутими. Де, як цей виріб буде оброблений, з чого складатиметься, які деталі конче необхідні. Далі включається серйозний процес рефлексії сформованих навичок (що я вмію та чого хочу). Разом з вихованцем Педагог співвідносить це, а у подальшому старші групи працюють самостійно, але також потребують вашої чуткої уваги. Варто додати у цей важливий процес осмислене пізнання. Це коли вихованці вивчають щось нове — про виріб, який виготовляють, про історію техніки його виконання, про практичність здобутих навичок, про цікаві історії, про обраний ними образ чи уособлення якогось живого створіння (тварини або герої, особистості, моделі виробу та їх сфери і особливість використання і т.д.).
Якщо ми назбирали базу знань, що б ми робили, будучи дітьми знову? Правильно — шукали ще щось нове. Бо це основна потреба усіх дітей та підлітків. І чим старші вони, тим важливіше це підтримати, бо відбити інтерес легше, ніж направляти його та дозволяти бути вільним та творчими. Адже усі ми знаємо що творчість це жага свободи самовираження. І хто дасть це дітям, як не ми? Отже, поціновуємо нові занння дітей і жагу до науки. Далі можна включити наших вихованців у власне дослідження: нехай порівнюють різні вироби, знайдуть свої нові зання і усі разом підведуть загальний висновок. Так знання досягають ще більшого рівня засвоєння та усвідомленості. Адже знати і зрозуміти то є різні речі. А творчість — то про розуміння та відчуття краси та естетичності. Останнє і таке важливе: підключайте юнаків та діток до дискусії, нехай, маючи базу знань, результати власних міркувань та творчих пошуків міксують їх у новий вирій реальності— дискусію. Головне фіксувати усе це на дошці чи папері під наглядом дорослих. Бо “надискутувати” можна багато чого цікавого… головне максимально приближенного до реальності. Але дискусія то тонка річ, бо у педагога точно повинен бути максимально піднесений настрій 
Отже, ми розглянули таку схему потреб учнів:
- Рефлексивна діяльність — осмислене пізнання
- Самостійна робота
- Власне дослідження
- Дискусії
Отже, наше планування заняття має включати можливість дітей дивуватись новому, вчитись цьому, використовуючи власний інтерес а від виготовленого виробу і здобутої бази знань найвище задоволення.
Практичний психолог , Вікторія Дончева
