ЖМЦНТТУМ
Стрес це невід’ємна складова нашого життя і у кожного причина стресу індивідуальна. Однак загальні особливості його прояву все ж таки є. На кожного з нас впливають зовнішні фактори, які внутрішньо отримують відповідь у вигляді тривоги, уваги чи ігнорування. Ці партерни поведінки закладаються з дитинства, однак, за умов власної готовності їх змінити, піддаються заміні у дорослому віці.
Психологічна стійкість – це здатність людини чинити опір, достатньо якісний для того, що б протидіяти зовнішнім впливам і стресам, а також (у подальшому) відновлюватись після криз та успішно розвиватись в обставинах, які швидко міняються.
У цьому визначенні є ключові слова, смислове наповнення яке вартує нашої уваги. Це «здатність чинити опір», тобто це готовність йти на конфронтацію, та протидію тому, що нас дійсно не влаштовує. Важливо, що цей опір був такої сили, що б зупинити негативний вплив зовнішнього світу. Адже наша поведінка замкнута у колі наступних речей:
1. Переконання – це про наш досвід, про те «я так і знав чи знала»;
2. Автоматичні думки – те, що закріплено досвідом та зазвичай працює саме з нами;
3. Поведінка – так, та сама поведінка яка еволюційно говорить про нас світові, це те, що ми транслюємо з середини себе, від Нашого «Я»;
4. Емоції — те, що виникає після і до нашої поведінки, те, що закріплює переконання та пропускає через бар’єр критичного мислення наші автоматичні думки. Ну, від того вони й автоматичні. Можна пошукати самостійно зв’язок між Переконаннями та емоціями на практиці саме вашого життя (Коли узагальнений висновок про щось сформувався від сильних або повторюваних емоцій).
Насправді з цього кола важко вийти, інколи вони ї є причиною стресів, які собі накручуємо у голові ми самі. Так буває, і це теж має право бути.
Друге ключове слово це «обставини, які швидко змінюються». Це відповідь на питання «я усе роблю, а воно не виходить, чому так? » та «Я вже спробував, це не працює!». Наші інструменти взаємодії з іншими та стресами це про наше вміння бути ефективним. Інколи ми, як у школі, завчаємо теорему чи формулу і намагаємось його використати в усіх задачках. А потім щиро ображаємось що нічого не вирішується. Усе має свій підхід, усі фактори визначають наші рішення, наші розв’язки життєвих задач.
Якщо розбирати стрес, як явище нашого життя, то він буває різної сили прояву – від слабкого, помірного та сильного. І як будь-яке природне явище має свої етапи розвитку.
Етапи стресу
Стадія тривоги. Це перша стадія яка викликає неприємну внутрішню тривогу. Заме вона допомагає організму зосереджено спостерігати за подразником та реагувати саме на нього. Коли негативний стресор зникає, реакція самозбереження успішно завершується.
Стадія опору. За умов продовження дії стресору, організм підключає резервні сили. Максимально протидіє негативному зовнішньому впливу.
Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресорові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес “захоплює” людини і може привести його до хвороби.
При впливі дратівного фактора в людини формується оцінка ситуації як загрозливої. Ступінь загрози в кожного своя, але в будь-якому випадку викликає негативні емоції. Усвідомлення зогрози і наявність негативних емоцій “штовхають” людину на подолання шкідливих впливів: він прагне боротись з фактором, що заважає, знищити його або зникнути його. На це особистість направляє усі свої сили [https://ru.osvita.ua/vnz/reports/psychology/28184/].
Знаючи ці стадії особливо резервну ми зможемо відслідкувати свій стан, а після стресу більш уважно до себе віднестись. Відволікти увагу на приємні речі, зайнятись тією діяльністю, яка наповнює силою та життєдайною енергією.
То як стати витривалішим?
- Відслідковувати свій емоційний стан. Бути собі другом та подругою, давати перезавантажитись та спробувати подивитись на ситуацію зі сторони. Звісно, коли ми у самій ситуації, ще стресовій, таке у голову не приходить. І не дивно. То ж можна спробувати сформувати звичку «спостерігати за собою ніби зверху». Бути над ситуацією, ніби грати у шахи чи шашки, врахувати усі варіанти. Спробувати побачити це по-новому, набагато ширше.
- Піддавати внутрішньому обговоренню власні автоматичні думки. Зазвичай вони швидко диктують нам, що робити, і ніколи не піддаються сумніву. Вони «бояться дискусії», то ж спробуйте реально оцінити шаблонні твердження, які вирують у нашій голові. Знайдіть їм критичну заміну. Ви здивуєтесь як від них залежали ваші переконання. А вони впливають на дії, як той кучер на коня. І саме з дій складається усе наше життя. Бо ми на усе реагуємо, обираючи спосіб взаємодії зі світом.
- Відслідковуйте свій стан та емоції після пережитого стресу. Якщо відбулась подія, яка загрожувала вашому життю ( це травматична подія) і ваш фізичний стан створює вам труднощі у взаємодії з іншими, ви погано себе почуваєте не лише на психологічному а й на фізіологічному рівні – варто звернутись до психолога. Адже це може бути психологічна травма.
- Хоча психіка сама відновиться (зазвичай на це потрібно 3-4 дні),але памятаййте, що неуважність до психічного стану веде за собою фізіологічні хвороби. Інколи- психіатричні. То ж просто приділіть собі час та зверніться до хорошого спеціаліста [Наталя Несенюк, Наталія Чудаєва, Олексій Мурашкевич. Довідник для фахівців і фахівчинь допоміжних професій соціальної сфери, які працюють з внутрішньо переміщеними особами та постраждалим населенням].
Практичний психолог ЖМЦНТТУМ,
Вікторія Дончева.
