ЖМЦНТТУМ
Алгоритм звернення до психологічної служби закладу: критерії визначення необхідності звернення до психолога закладу з метою протидії девіантній та конфліктній поведінці, підтримки психічного здоров’я та благополуччя вихованців гуртків та педагогічного колективу
Психологічний комфорт та психологічне благополуччя це те, що робить наше життя якісно кращим. Так, як і питання власної фізичної безпеки, питання психічного благополуччя та емоційного комфорту є дуже важливими. Адже не враховувати її у повсякденному житті, означає витісняти те, що реально існує. Витіснення – це механізм психологічного захисту, де людина мимовільно заперечує реально існуючі проблеми. Це лише вводить в оману і ускладнює життя, відкладаючи дійсно важливі речі на потім, а ці речі потім тягнуть за собою нові проблеми. І так не встигаємо обернутись а там вже цілий сніжний ком. То ж важливо знати правила поведінки з тими хто поряд, розуміти конструктивні (ті що є хорошими, успішними, ефективними) чи деструктивні відносини (те що є безрезультатними, тягнуть за собою більше проблем ніж рішень). То ж це певна база, фундамент та просто важливі речі, які варто виконувати:
- Повага до тих, хто поряд. Без базової поваги до інших ми не можемо поважати себе і навпаки. Психічно зріла особистість не буде шукати, як образити чи принизити когось, вона поводиться з іншими так, як би хотіла, що б поводились з нею.
- Безконфліктні відносини, вміння шукати компроміс. Вміння знаходити те що спільне у різних людей, з її мотивами та дійсними бажаннями важлива навичка дорослої людини. То ж формування цього вміння варто починати з раннього віку, адже хороший досвід та вміння правильно їм користуватись дуже важливий у нашому житті.
- Підтримка. Вміння отримувати допомогу та доречно її надавати варто формувати ще у дошкільника. Адже це одна з умов формування того пазлика «Я» у соціумі, вміння будувати гарні та гармонійні відносини.
- Людяність, моральність. Мораль то важіль, який завжди повинна стояти на вагах питання «Вчиняти так чи ні?». Діти зазвичай мають проблеми з прогностикою (мисленням на перед) і їх вміння передбачати наслідки досить незначне. То ж це те, у чому так потрібна наша допомога- батьків, педагогів та дорослих.
- Сформовані цінності. Правильні цінності прищеплюються саме батьками, і цей шлях починається ще у садочку, а закінчується у зрілому, інколи дорослому віці. Адже життя змінюється і умови також. Головне знати цінність, яка є базовою, ті опори, які ведуть нас через усе життя. Цінність життя, цінність власної гідності та гідності інших. Адже порушуючи особистісні межі інших ми губимось у власних чи компенсуємо той негативний досвід, що у нас був. То ж ця порада саме для дорослих. Формуйте вірні цінності у дітей своїм прикладом. Адже вони усі дивляться на наші вчинки.
- Транслюйте позитив. Скільки б вам не було років, будьте у ресурсі та знаходьте хороше в усьому.
- Будьте чесними перед собою. Що б не трапилось, головне не вести в оману самого себе. Адже ззовні все змінюється, а всередині нас буде або штормове море або тиха гавань. І це наш особистий вибір.
- Похваліть, не критикуйте. Легко знайти недолік в усьому, але важко бути вдячним тому, що є. Це не про «змиритись і нічого не робити» це про те, що б бачити світ цілісно. І позитив і негатив. Бачити перспективи та обмеження. І поєднувати це професійно – гармонійно.
- Бути батьками це занадто відповідально. То ж ми не маємо право відпускати такі речі по течії. Бути поряд і підтримувати , критикувати та завжди вчити уму-розуму це різні речі. Варто враховувати пункт 1.
- Чути і бути почутим. Буває, стільки усього хочеться сказати, що ми просто говоримо а не хочемо почути чи бути почутим. А це вкрай важливо. Бо це про ефективність, результативність нашої праці на роботі та в сім’ї.
- Проводьте час разом. Саме приємний час разом, з обов’язковим врахуванням потреб кожного члена сім’ї. Для цього варто буде приділити сили і час з метою врахувати потреби та бажання кожного. Відповісти на питання: «Як би я провів час з сім’єю?». Якщо є супротив (наприклад, підлітковий максималізм чи протест), варто просто попросити 5 хвилин часу дитини. А потім збільшувати його, якщо на це буде його бажання.
- Не маніпулювати. Не користуватись слабкістю, не принижувати гідність людини.
- Вміти вибачатись. Це важливо, це про зв’язок з реальністю, адже якщо людині болить значить ви зробили їй боляче. Ну і вміти вибачати- це просто звичка відпускати зайвих людей у своєму житті.
- Вміти розвиватись, не чіплятись за шаблонне мислення. Інколи наш досвід грає з нами у цікаві ігри. Коли наше мислення шаблонне і ми ніколи не піддаємо нашу позицію обдумуванню та боїмося появи сумніву. Адже ми можемо помилятись, навіть у важливих речах. Але це про реальність, вона така- ми під неї адаптуємось і вчимось протягом усього життя. Коли ви відчуваєте свою категоричність- задайте питання – чи можу я тут помилятись, може варто бути більш гнучким. Адже це – про розвиток, про еволюцію і про успіх.. власний.. ну і всього людства J
- Тут може бути інший, важливий для вас пункт… і у кожного він свій… рідний і актуальний.
За будь-яких питань можна звернутись до психологічної служби закладу. Звісно, якщо вони входять до її компетенції.
Практичний психолог, Вікторія Дончева.
